Коли 24-го лютого підступний агресор напав на Україну, наша армія не мала в розпорядженні (або було обмаль) Himars-ів, Javelin-ів, NLAW-ів, Bayraktar-ів та інших сучасних зразків західного військово-промислового комплексу. І цим теж хотіли скористатися окупанти, які хвальковито та занадто самовпевнено назвалися «другою армією світу» та легковажно ставилися до українських військових можливостей.
Однак наші «Стугни», «Нептуни», «Вільхи», «Буревії» та інші дали гідний відсіч російським загарбникам, чим здивували не лише їх, а й західних експертів, які давали Україні мало шансів.
Збройні сили України використовують для боротьби з агресором усе доступне озброєння. Зараз його запаси суттєво зменшилися, проте свою роль деякі українські військові екземпляри виконали успішно.
Тож яку зброю застосовувала українська армія для того, щоби відбивати навалу рашистів – наводимо 7 зразків, хоча їх насправді набагато більше.
Українська зброя, що дає жару на фронті
«Стугна»
Це протитанковий ракетний комплекс, розроблений Державним київським конструкторським бюро «Луч» (дерусифікація ще не добралася до його назви). Працює з лазерного наведення – це означає, що оператор повинен за вказівкою вести ракету до цілі протягом усього шляху до неї.
«Найефективнішою вітчизняною зброєю на фронті показала себе «Стугна», це наш протитанковий ракетний комплекс. Він отримав доволі масове застосування. Його коефіцієнт корисної дії, мабуть, найкращий серед тих озброєнь, які розробили в Україні», – прокоментував військовий експерт Олег Жданов.
Українські військові активно застосовують «Стугну» для знищення ворожих танків, бронетранспортерів, бойових машин піхоти, самохідних артилерійських установок і навіть гелікоптерів.
Для загарбників вона стала великою несподіванкою – особливо під час березневих боїв на півночі України. Крім бойових характеристик (зокрема, наявність дистанційного керування), беззаперечним плюсом є дешевизна: за підрахунками фахівців, «Стугна» може коштувати приблизно 20 тисяч доларів, а, скажімо, «Джавелін» – 75 тисяч доларів. Це дуже важливо у війні на виснаження.
Основні характеристики «Стугни»
- дальність стрільби – до 5 км у денний час і до 3 км у нічний час
- швидкість польоту ракети – 200 м/с
- калібр – 130 або 152 мм
- бронепробиття в тандемної кумулятивної ракети – 800 мм
- вартість однієї ракети — 20-50 тисяч доларів
«Нептун»
Це протикорабельний комплекс, розроблений державним київським конструкторським бюро «Луч». Він складається з декількох машин – серед них пускові, транспортні машини та рухомий командний пункт. Сама ракета здатна вражати цілі на дистанції до 280 км.
Декілька разів «Нептун» успішно застосовували для ударів по російських кораблях у Чорному морі. А зоряним часом для цього бойового комплексу стало знищення флагмана Чорноморського флоту Росії ракетного крейсера «Москва» – однієї з найяскравіших і найпам’ятніших сторінок цього етапу російсько-української війни.
Як кажуть експерти, лише цей влучний постріл уже сповна виправдав появу на світ протикорабельного комплексу «Нептун». Адже серед вузькогалузевих фахівців не припинялися суперечки щодо його ефективності, а російська пропаганда взагалі розпочала насміхатися та компрометувати «Нептун» ще на стадії його розробки, 2015-го року (2020-го прийняли на озброєння у Збройні сили України).
«Нептун» – це п’ята ракета після американського «Гарпуна», французького «Екзосе», ізраїльського «Ґабріеля» та радянського «Терміта-П-15», яка має на своєму рахунку затоплені кораблі в бою.
«Дуже добре себе показала ракета «Нептун», для багатьох це його ефективність стала несподіванкою. Але, на жаль, зараз таких ракет у нас у готовому вигляді обмаль. Тому рідко застосовують, схоже, на початок липня використали майже все, що мали до початку вторгнення», – зауважив військовий експерт Олег Жданов.
Основні характеристики «Нептуна»
- дальність стрільби – від 7 до 280 км
- маса ракети – 870 кг
- маса бойової частини – 150 кг
- швидкість польоту – 900 км/год
- готовність до стрільби – 15 хвилин
«Булат»
Це український основний бойовий танк, який є модернізацією радянського танка Т-64. Єдиний його користувач – Збройні сили України. «Булат» розробили в харківському конструкторському бюро імені Морозова. Вперше його продемонстрували в Києві 24-го серпня 1999-го року на параді до 8-ої річниці Незалежності України.
2005-го року його знову модернізували та тоді ж прийняли на озброєння в Збройні сили України. Особливо активно його застосовували на Донбасі 2014-2016-го. Машина продемонструвала високий рівень захисту екіпажу, проте певним мінусом став слабкий двигун для його ваги.
Під час модернізації особливу увагу приділили захисту та засобам ведення бою: прицілам, системам управління вогню. Серед його переваг те, що танк отримав динамічний захист «Ніж», також у ньому посилили пасивне бронювання.
«Насамперед бійці відзначають високу ефективність динамічного захисту «Ніж», який встановили на цьому танку. Він уже неодноразово рятував життя українським екіпажам під час прямих влучань», – зазначив військовий експерт Михайло Жирохов.
«Булати» різноманітних модифікацій використовують у боях проти російських військ, переважно на сході України.
Основні характеристики «Булата»
- знаряддя – 125-міліметрова гладкоствольна гармата-пускова установка КБА-3
- боєкомплект – 36 снарядів + 28 в конвеєрі механізму заряджання
- двигун – 850 або 1 000 кінських сил
- максимальна швидкість – 60,5 км/год
- дальність ходу – 500 км
- екіпаж – 3 особи
«Богдана»
Це перша українська самохідна артилерійська установка з натовським калібром 155-міліметрів. Її з 2018-го року розробляли на Кременчуцькому автомобільному заводі. Існує в єдиному екземплярі, який вивезли з Кременчука та передали українській армії. У січні перед початком повномасштабного вторгнення Росії до України проводили попередні вогневі випробування.
Незважаючи на наявність в українській армії лише одного екземпляра колісної самохідної гаубиці «Богдана», її вже дуже ефективно застосували в Збройних силах України. Зокрема, за її активної участі провели операцію зі звільнення острова Зміїний від російських окупантів. «Богдана» завдавала ударів під час коригування безпілотника.
«Дякую захисникам Одещини, які вжили максимальних заходів для звільнення стратегічно важливої ділянки нашої території. Низький уклін конструкторам і виробникам української самохідної гаубиці «Богдана», яка відіграла важливу роль у звільненні острова. Подяка іноземним партнерам за надані засоби ураження», – зазначив наприкінці червня Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.
До речі, колісна самохідна гаубиця «Богдана» працювала по ворожих об’єктах на острові протягом попередніх 10-ти днів разом з артилерією, яку передали західні партнери. Пострілом із «Богдани», зокрема, знищили російський зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир».
Основні характеристики «Богдани»
- дальність стрільби – 42 км фугасним снарядом і 50 км реактивним
- калібр – 155 міліметрів
- максимальна швидкість – 80 км/год на шосе
- запас ходу – 800 км на трасі
- обслуговування – 5 осіб
- скорострільність – 4-6 пострілів за хвилину
- кількість снарядів – 20
«Вільха»
Це український тактичний ракетний комплекс із коригованим боєприпасом калібру 300 міліметрів. Його розробили на основі радянської реактивної системи залпового вогню «Смерч». Прийняли на озброєння української армії 2018-го року. Над створенням працювало близько 15-ти підприємств українського оборонно-промислового комплексу.
«Вільха» дуже добре себе зарекомендувала на фронті. Особливо як боєприпас до реактивної системи залпового вогню. За влучністю не поступається HIMARSу, а за дальністю в деяких моментах навіть переважає», – охарактеризував комплекс військовий експерт Олег Жданов.
«Вільха» став грізним аргумент для ворога – і це він відчув під час перших місяців після повномасштабного вторгнення. Її технічні параметри станом на 2016-ий рік тримали в таємниці, адже працювали не лише над створенням ракети, а й конструювали повноцінний ракетний комплекс.
Експерти висловлювали думку, що комплекс перевершить за тактико-технічними характеристиками «Точку-У» та зможе стати його заміною. Згодом випробування «Вільхи» виявилися успішними, тож її міць уже сповна відчули російські окупанти.
Основні характеристики «Вільхи»
- калібр – 300 мм
- дальність стрільби – 70 («Вільха»), 130 («Вільха М»)
- система керування – інерційна та супутникова
- маса ракети – близько 800 кг
- тип бойової частини – осколково-фугасна й інші
- маса бойової частини – 250 («Вільха»), 170 («Вільха М»)
- пускова установка – 12 ракет
- швидкість залпу – 12 ракет за 48 секунд
«Буревій»
Це реактивна система залпового вогню калібром 220 міліметрів. Її розробив «Шепетівський ремонтний завод». «Буревій» – одна з новинок українського військово-промислового комплексу (вогневі випробування відбулися в листопаді 2020-го). Її створили для заміни радянських реактивних систем залпового вогню «Ураган».
Установка має такий же калібр і здатна стріляти такими ж ракетами, що й «Ураган». Однак вона має низку покращень – нове чеське шасі «Татра», цифрову систему управління вогнем і обмін інформацією на полі бою.
Реактивна система залпового вогню «Буревій» уже декілька разів потрапляла на відео, що свідчить про те, що установка бере активну участь у захисті України від агресора.
Точна кількість «Буревіїв» в українській армії невідома. Проте на початок повномасштабного вторгнення на завод виробника прибуло 16 шасі. Незважаючи на те, що це теж нова система, як і «Богдана», відгуки про неї з фронту приходять чудові.
Система оснащена цифровою системою управління вогнем, включно із системою обміну інформацією на полі бою. Це дозволяє включити «Буревій» у єдиний розвідувально-ударний контур, коли розвідка передає інформацію в режимі он-лайн на засоби ураження. Це значно скорочує час від виявлення цілей до їх знищення.
Основні характеристики «Буревію»
- калібр – 220 мм
- дальність стрільби – 35 км або 65 км під час використанні ракет «Тайфун»
- кількість напрямних – 16
«Корсар»
Це український протитанковий ракетний комплекс, який розробило Державне київське конструкторське бюро «Луч» після «Стугни». Його призначення – ураження танків та інших броньованих цілей. Прийняли на озброєння 2017-го року.
Він є компактнішим і призначеним для озброєння тактичних підрозділів Сухопутних військ і автономних мобільних груп. Відносно малі габарити та маса дозволяють підрозділам піхоти постійно мати при собі «Корсар» і автономно вести бойові дії з ефективністю підрозділів, які підтримує великокаліберна артилерія. Адже фактично «Корсар» вирішує завдання артилерії, але з набагато більшою оперативністю та точністю.
«Корсар» унікальний, тому що за своїми габаритними характеристиками протитанкової керованої ракети комплекс близький до ручних протитанкових гранатометів, а здатності ураження – до артилерійського боєприпасу великої потужності.
До речі, пуски протитанкової керованої ракети можна здійснювати не тільки з підготовлених позицій, але навіть з окопу стоячи або з плеча. Щоби робити пуски з будівель, потрібно близько 2-ох метрів вільного простору за пусковою установкою.
Характеристики «Корсара»
- калібр ракети – 107 міліметрів
- дальність вогню – 2,5 км
- маса всього комплексу з нічним прицілом – 16,5 кг (разом з ракетою Р-3 вагою 8,7 кг)
- бронепробивність – від 50 м до 2,5 км – 550 мм.
- час польоту – до 2,5 км за 12 секунд
У топ-15 входили завжди
Варто нагадати, що в спадок від СРСР Україна отримала потужний військово-промисловий комплекс. Теоретично, з 1991-го року можна було виготовляти майже всі типи озброєнь.
Проте три головні проблеми – економічна криза початку 90-их (зупинила стабільне фінансування), демілітаризація (скорочення армії, закриття більшої частини дослідно-конструкторських робіт, скорочення військового замовлення), залежність від російського військово-промислового комплексу – призвели до кризи. Розвиток призупинився, і лише в деяких сегментах з’являлися нові ідеї та розробки. Як бачимо, декотрі з них виявилися навіть дуже успішними.
Це пов’язано з певним розвитком галузі, яку зафіксували зі середини 2000-их років. Тоді сформовані в країні засади ринкової економіки розпочали реально діяти, а державні підприємства військово-промислового комплексу виходили на світовий ринок. Саме тоді підписали найбільші іноземні контракти українських розробників озброєння.
Тому Україна постійно входила в топ-15 країн із продажу зброї. Щоправда, до повномасштабного вторгнення Росії основними покупцями були бідніші країни, та країни, на озброєнні яких залишилася радянська техніка.
Захід нам допоможе
«Нашої зброї, за великим рахунком, немає. Точніше – залишилася невелика кількість, проте запаси закінчуються. Україна і так добре протрималася – я не знаю, яка би країна Європи змогла протистояти російській армії впродовж майже п’яти місяців на власних запасах. А ми трималися. У нас лише в червні розпочала надходити артилерія західних зразків. А до цього ми воювали на тому, що мали. Це, як на мене, дуже хороший показник», – зробив висновок Олег Жданов.
Він підтвердив, що зараза надходження західної зброї перейшло у постійний процес. Її вже забезпечують боєприпасами, обслуговуванням і рештою необхідних матеріалів.
«А до нової зброї із Заходу відразу постачають і боєприпаси, і технічне обслуговування, і запасні частини, і все решта. Поступово з поповненням парку західної зброї ми отримуємо до них необхідні комплектувальні матеріали. І це дає можливість переламати хід війни», – додав військовий експерт.
Віталій Павлишин
Оцініть новину
Клас!
6
Я це люблю
0
Ха-ха
0
Сумно
0
Злість
0
Обіймашки
0
Шооо?
0
[ad_2]
