У селищі Рокитне, що на Рівненщині, на ярмарку семирічна дівчинка Анастасія Велічко з Києва рахувала складні приклади в голові – за це отримувала кошти.
До початку війни батьківщина Велічко щасливо мешкала у Києві. Анастасія ходила до школи ментальної арифметики, навчалася там, проживала дитячі роки.
24 лютого батьківщина прокинулася від страшних звуків, що спочатку не вірили, що почалася війна. Думали, що все швидко закінчиться. Але на вечір зрозуміли, що бажання не співпадає з реальністю, то ж почали збирати речі і вирушили у Рокитне – рідне село мами дівчинки Марії. У своєму щоденнику 7-річна Анастасія тоді назавжди закарбувала фразу «Сьогодні похмуро, мабуть тому, що почалася війна».
Дорогою дівчинка запитувала, чого так багато військових, куди їде техніка. Дорогою всі переживали. Після приїзду Настя хотіла допомогти військовим. Ходила з мамою плести сітки, заносила речі та волонтери. А потім дізналися про ярмарки. З мамою зрозуміли, що продавати на ярмарок – нічого, але показати як Настя рахуватиме думки в межах 1000 – це цікаво.
«Ми виготовили коробку, куди будуть кидати кошти. Взяли плакат, на якому відвідувачі ярмарок писатимуть Насті приклади і чекали перших учасників. Підходили і дорослі, які захоплювалися, казали, що вона молодець. Були і діти, які запитували, як Настя навчилася так рахувати, хтось перевіряли результати на калькуляторі» – розповіла Марія Велічко.
Так дівчинка за 1 годину нарахувала 1142 гривень. Її мама Марія каже, що не знає чи багато це чи мало. Але довше бути не могли, адже розумова праця втомлює, крім того було гучно. Для 7-ми рівної дівчинки було не просто, звісно, Настя хвилювалася, бо не хотіла помилитися. Але своїми першими заробленими грішми – пишатися та віддала з легкістю на потреби ЗСУ.
Крім Насті Величко на ярмарок були й інші дітки, які продавали різноманітні вироби, їжу та напої. Жінка розповідає, що їй дуже приємно, що у Рокитному досить активна молодь, яка допомагає та волонтерити. Кожен житель наближає до победи своїм трудом.
Рівненська ОВА
[ad_2]
Source link
