Траурні заходи розпочнуться 9 серпня о 11.00 біля кінотеатру «Родина» (вул. Садовий бульвар, 13). Про це повідомляє Шосткінська міська рада і запрошує всіх прийти та вклонитися пам’яті героїв, які віддали життя за мир та свободу рідної землі.
АДАЛІВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ народився у Шостці 24 вересня 1979 року. Навчався у шосткінській школі №12, а після її закінчення вступивши до місцевого коледжу та здобувши спеціальність механіка. Затишні вулиці міста ще пам’ятають його голос, щиру посмішку та відкритий погляд… З 1999 по 2000 рік проходив строкову службу у зенітно-ракетних військах у місті Луганськ. Повернувшись додому, молодик працював на ВАТ «Шосткинський міськмолкомбінат», а останні роки – у Києві. З початком повномасштабної рашистської агресії Олександр, не вагаючись, залишивши роботу та вступивши до територіальної оборони у рідному місті. Згодом приєднався до Збройних Сил України. Родичі та друзі згадують Олександра як веселого, мужнього, доброго та відповідального чоловіка, який завжди був готовий підставити плече, допомогти та підтримати за будь-яких обставин. Безстрашний і самовідданий воєн Олександр Бадалов загинув 4 серпня на Донеччині, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та своїй Батьківщині. Без батька залишився 13-річний син. У невимовній скорботі мати, кохана жінка, брат, багато рідних та друзів.
КАРПЕНКО ВІКТОР АНАТОЛІЙОВИЧ народився 10 жовтня 1967 року у селі Івот Шосткинського району. Батьківщина хлопчика була багатодітною – серед п’яти діточок Вітя був четвертим. Тут, серед мальовничих краєвидів Сіверщини, хлопчик зростав, мужнів і… назавжди закохався у рідну природу. Після закінчення Івотської середньої школи Віктор вступив на строкову службу, а потім працював на сільськогосподарському підприємстві «Іскра». 1991 рік став для Віктора визначальним – частка подарувала йому кохану дружину. У шлюбі народився син та донечка. За словами рідних, Віктор Анатолійович дуже любив природу, ходив грибами з батьківщиною. Десять років віддав охороні зелених насаджень, працюючи у ДП «Шосткінське лісове господарство». За свою життя чоловікові довелося спробувати собі у різних спеціальностях – від охоронця до водія, і завжди до будь-якої справи він підходив старанно, виважено, відповідально. «Добрий, чесний, людяний, працьовитий», – саме такими словами згадують родичі та знайомі Віктора Карпенка. Він ніколи не зраджував і не залишав і біди – ні рідних, ні друзів, ні Батьківщину. Віктор був у числі перших добровольців, які стали на захист України. З 28 лютого цього року він боронив рідну землю зі зброєю в руках. Героїчно загинув під час виконання служебного завдання щодо захисту територіальної цілісності та суверенитету України.
Шосткінщина низько вклоняється своїм відважним синам, молитися Господеві за упокій їхніх душ і за підтримку близьких… Вічна слава та вічна шана Героям!
[ad_2]
Source link
