«Кікімори» і «дідьки» на замовлення – волонтерка Ірина Ковалевська за 6років війни власноруч наплела півтисячі одиниць маскувального одягу для українських захисників. У звичайному житті вона – бухгалтерка, а на початку війни готувалася стати до війська, як снайперка. Історія третя з циклу «бійці невидимого фронту».
Один «дідько» вже готовий, інший в роботі. Хмельничанка Ірина Ковалевська останніх шість років плете для наших бійців маскувальні костюми. Працює вдома. З підручних матеріалів змайструвала собі п’яльці. Каже, робота не складна, але кропітка. На один костюм потрібно близько двох тижнів часу.
Так, стібок за стібком, за шість років війни волонтерка власноруч сплела не один маскувальний костюм. Волонтерити пані Ірина почала ще з Майдану. А коли українська революція переросла у війну, вирішила сама стати на захист батьківщини. Каже, активно готувалася йти у снайпери.
Після вишколу жінка стала резервісткою. Власне, і тоді ж спробувала плести перші маскувальні сітки. На роботі, під час перерв, по кілька годин у день. Поступово її оборонне рукоділля підхопили колеги і закрутилося. Тепер за роки роботи їй за захист вдячний не один український боєць.
Цікаво, що якоюсь унікальною жінка себе не вважає. До речі, у звичайному житті пані Ірина мама і бабуся, працює звичайною бухгалтеркою. Каже, якби кожен українець доклав зусилля для перемоги, війна би так довго не тривала, бо патріотизм не залежить від статі.
Згідно Урядової програми Національного плану дій «Жінки, мир, безпека» саме волонтерство має допомогти мінімізувати наслідки воєнних дій на Сході України. І роль жінки тут ключова.
