Кілометри образи: у Теофіполі 11-річний школяр втік із дому. Хлопець пройшов 15 кілометрів – прямував до рідного села. Не так давно він разом із батьками переїхав із Терешок Красилівського району до Теофіполя. Змінив усе – школу, друзів та місце проживання… В районній службі у справах дітей натякають, саме це і спонукало дитину до втечі. Хлопчик щоправда озвучує власні причини.
15 км пішки. Таким чином 11-річний Роман Гута втік із дому. Хлопчик не так давно переїхав – із Терешок Красилівського району до Теофіполя. Тут вступив до єдиної у райцентрі гімназії. До неї, власне, одного дня просто-напросто не прийшов. Дитина обійшла навчальний заклад і попрямувала в село. Напівдорозі до пункту призначення його запримітив небайдужий водій.
Сергій Данилюк, після того як розпитав в дитини куди і для чого прямує, твердо вирішив – буде телефонувати в поліцію. Адже хлопець зізнався, про його похід на батьківщину ніхто – ані сном, ні духом. Зважаючи на це, спершу подзвонив на «102», а потім сам і повіз Романа у відділок.
В школі копам суперечать. Кажуть, про те, що учень не прийшов на уроки знали. Класний керівник переконує, лишень запримітила відсутність дитини – одразу потелефонувала матері.
Чому дитина пройшла повз навчальний заклад, тут, переконують, не розуміють. Кажуть, в Романа ані з навачанням, ані з однокласниками проблем не було.
Вчителі припускають, Роман міг піти з дому через домашні проблеми. Адже, кажуть, втік не після уроків, а після двотижневого карантину. В районній службі у справах дітей подібний варіант розвитку подій відкидають. Кажуть, родина – цілком і повністю благополучна.
У службі переконують, шукати того, хто винен у ситуації, що склалася не варто. Бо винні всі.
Сам же Роман причину втечі страхом не називає. Хлопчик каже, подався в мандри, бо ображали однокласники.
Роман додає, однокласники неодноразово натякали, таким як він в гімназії не місце.
Слова школяра підтверджують і самі діти.
Хлопчик каже, в грубій формі і з ним, і з іншими «активісти» спілкуються тоді, коли вчителі не бачать. Додає, сам на педагогів зла не тримає. Його підтримує і мати. Жінка у всьому винуватить себе. Не прихвує, син не раз жалівся на однокласників. Відтак шкодує, що його словам значення не придавала.
Після того, що сталося, каже жінка, не зволікаючи, перевела дитину до іншої школи. Роман не приховує, там вже знайшов друзів. Ситуацію із гімназією в родині воліють забути. І щиро дякують водію, котрий повернув дитину додому.
