Крани замість криниць. Тільки це не примха селян, а вимушена дії. У селищі Теперівка, Деражнянського району, п’ять років тому почали поступово висихати колодязі. Людям доводилося економити природні ресурси, щоб води вистачало для себе й домашнього господарства. Коли води майже не залишилося, люди вирішили збудувати водогін. Багато часу зайняло оформлення документації на отримання коштів. Допомогу люди знайшли завдяки програмі «Питна вода України», яка була затверджена 2011 року. Завдяки їй на будівництво водогону у Теперівці виділили майже півтора мільйони гривень.
Проблеми із водою у селі Теперівка Деражнянського району розпочалися ще п’ять років тому. Тетяна Полоніцка, яка тут народилася й проживає, пригадує, як доводилося постійно економити питну воду. Бо навіть не могла уявити, що на власному подвір’ї пересохне єдина криниця, яка весь час була наповнена водою.
Така ж ситуація сталася й у сусідському дворі. Фелікса Орлова розповідає, біля будинку мала дві криниці – та з жодної вже води не набереш. Та й взагалі не уявляє, що б робила, якби не водогін.
Відтак, у 2016 році на загальних зборах люди вирішили діяти. І почали оббивати пороги усіх кабінетів. Хоч підтримку отримали не відразу – свого таки досягли.
Гроші на будівництво водогону знайшлися завдяки всеукраїнській програмі «Питна вода України». Вона розрахована на забезпечення населення якісною питною водою. І, звісно, для запобігання екологічної катастрофи.
Завершили будівництво на початку серпня 2017 року. Нині до центрального водогону підключили 156 осель.
Певну частину коштів на будівництво зібрали самі ж люди.
Та на цьому крапку ставити ще рано. Для повноцінного функціонування водогону потрібно створити нове комунальне підприємство та визначитися із вартістю одного кубометру води. Цим власне зараз і займаються у селі.
Також голова сподівається – програма «Питна вода України» буде діяти і надалі. Оскільки, поблизу знаходиться ще два населених пункти – Шпичинці та Розсохи – які мають таку саму потребу у питній воді. А у Теперівці люди навіть після того, як вже мають воду у власних будинках, страх, що вона зникне залишився.
