ЗАГАСИВ ЦИГАРКУ ОБ ПОВІКУ ПІДЛІТКА: СУД ПОКАРАВ ХУЛІГАНА АРЕШТОМ

267

Серед дня 7 липня 2022 року на літній терасі магазину у Кам’янці-Подільському  57-річний місцевий відпочиває за пивом з товаришем. Поряд – компанія підлітків. У якийсь момент гучні розмови хлопців так обурюють старшого відвідувача, що він підходить до одного з них і разом із зауваженням прикладає недопалок своєї цигарки до ока підлітка й тримає, доки той його не відштовхує. Наступного дня медичні експерти діагностують у хлопця дві опікові рани повіка – легкі тілесні ушкодження. А за чотири місяці місцевий суд ухвалить його нападникові вирок, визнавши того винним у хуліганстві (частина 1 статті 296 Кримінального кодексу України), та покарає п’ятьма місяцями арешту. Уважаючи таке покарання занадто суворим, обвинувачений кам’янчанин разом зі своїм захисником оскаржують судове рішення до апеляційного суду.

Сам чоловік каже, що визнав вину й соромиться вчиненого. Проте, як і в місцевому суді, суддям апеляційного пояснює, що потрапив цигаркою хлопцеві в око випадково.

За словами прокурора, на тій терасі не відбувалося нічого, що могло б спровокувати чоловіка на такі дії. Версію про нібито образу на його адресу не підтвердили ні потерпілий, ні свідки, ні відео з камер спостереження магазину.

Апеляційний суд визнав вирок суду першої інстанції законним, а призначене покарання – справедливим. Попри запевнення апелянтів у щирому каятті й визнанні вини обвинуваченим, суддівська колегія уважає, що той розкаявся формально. А самі лише його позитивні характеристики не можуть слугувати підставою для призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (стаття 69 Кримінального кодексу України).

«Судом першої інстанції правильно встановлено, що обвинувачений не розкаявся у вчиненому, не висловлював жаль щодо вчиненого та осуд своєї поведінки, не просив пробачення у потерпілого, що підтвердила в судовому засіданні законний представник неповнолітнього потерпілого, визнавав свою вину частково, зазначав, що випадково потрапив цигаркою в око, а згодом вишукуючи виправдування своїх дій, зазначав, що причиною дій стали образливі висловлювання потерпілого, чого не встановлено в ході судового розгляду».

" " " "