Любов до пісенної творчості єднає українців та поляків .

1284

Якщо в українській народній пісні звучить “гей” то в польській “ней”. Саме любов до пісенної творчості єднає українців та поляків чи не найбільше. У цьому переконалися наші кореспонденти відвідавши столицю польської пісні Ополе.

Ми знаходимося біля Опольського амфітеатру , де ось уже 55 разів поспіль проходять фестивалі. Загалом традиція була започаткована легендарним тут мером Каролем Мушелем. Саме звідси з Ополє починали свою музичну кар’єру такі відомі українцям артисти як Мариля Родович, Анна Герман, Анна Янтар. Поляки щей пишаються тим що тут в ополє народилася відома співачка Едита Гурняк, яка в 1991 році здобула друге місце на «Євробаченні».

Одна справа споглядати знамениту сцену в будень, та зовсім інша тоді, коли тут проходять концерти та фестивалі.  Все найкраще, що з’являється в пісенній творчості Польщі зосереджується, саме тут. Тож не випадково на цьогорічному фестивалі у червні Польща вперше тут обирала пісню, що стала гімном країни на Мундіаль.

Радо приймає ця сцена і українців, так  за запрошенням самої Марилі Родович тут часто виступає українська група «Козак систем».

Під боком амфітеатру знаменитий Музей польської музики. Про те, що він  може бути таким, ми й гадки не мали. Відчуття,   ніби опинилися у фільмі «П’ятий елемент» Люка Бессона. Майже всі експонати – віртуальні.

Тисячі музичних кліпів, програм і фільмів, профільних  видань, фотографій , аудіо-записів, і все це можна побачити та почути! Сюди можна взагалі ходити раз по раз як у бібліотеку.

Для талановитої  Хмельничанки Надії Стахової Ополє з його сценами та музеєм, цікавими творчими людьми стало  неабияким джерелом натхнення, а  знаменита пісня Марилі Родович «Кольорові ярмарки» взагалі- путівкою до творчого життя.

Саме її рік тому дівчина разом із подругою Юлею Дударенко виконала на Полонійному фестивалі в Опольській філармонії.

Тепер обидві дівчини студіюють естрадний спів у Любліні. За що не можуть надякуватися своєму учителю польської.

На Поділі польська мова існує безперервно щонайменше трьохсот років. ЇЇ залишки в діалектичних виразах  можна зустріти і тепер. Нею вільно розмовляють цілі сім’ї, що мають польське походження в Гречанах та Шаровечці. Тож і недивно, що чимало молодих людей із Хмельниччини  їдуть учитися та працювати до Польщі маючи не тільки матеріальну мотивацію.

 

 

 

 

" " " "